Главная | Общество и культура → Сьогодні — Великдень, найрадісніше з усіх великих свят церковного року

Сьогодні — Великдень, найрадісніше з усіх великих свят церковного року

13 Apr 2015 | Комментариев нет »

Пасха, або Великдень — головне свято богослужебного
року, яке встановлено на честь воскресіння Ісуса Христа. Це перехідне
свято, дату якого щороку обчислюють за місячно-сонячним календарем

Ісус Христос, якого розіп’яли на хресті у п’ятницю, воскрес
рано-вранці в неділю. За біблійними переказами, Воскресіння
супроводжувалося великим землетрусом — ангел небесний відвалив камінь
від дверей гробу Господнього. На світанку жінки-мироносиці Марія
Магдалина, Діва Марія, мати Якова та Соломія прийшли до гробу з пахощами, щоб покрити тіло Ісуса, але побачили відвалений камінь і порожню труну. Тоді схвильованим жінкам з’явився ангел та сповістив про Воскресіння Господнє.

«Де твоє, смерте, жало? Де твоя, аде,
перемога? Воскрес Христос і ти провалився. Воскрес Христос і впали
демони. Воскрес Христос і радіють ангели. Воскрес Христос і життя панує.
Воскрес Христос і нема ні одного мерця в гробі, бо Христос воскрес із мертвих і став первістком померлих», — так говорить про Воскресіння
Господнє у проповіді на Пасху святий Іван Золотоустий.

Слово
«пасха» походить з єврейського «песах», що означає «перехід». Йдеться
про перехід Господнього ангела, який одної ночі вбив усіх єгипетських
первістків, коли фараон не хотів відпустити ізраїльський народ, а перейшов повз (по-єврейськи — «песах») доми ізраїльтян, одвірки домів
яких були помазані кров’ю однорічного ягняти. Слово «пасха» у євреїв
означало також ягня, якого заколювали на Пасху, а потім і сам день свята
на згадку про визволення з Єгипту одержав назву Пасха.

Для
апостолів і перших християн, як пише у книзі «Пізнай свій обряд» о.
Юліан Катрій, Пасха стала символом іншого переходу — подвійного переходу
Ісуса Христа: від життя до смерті і від смерті до життя. Перший перехід
дав основу для хресної, а другий — для воскресної та радісної Пасхи.
Апостоли й перші християни святкували свою християнську Пасху в один
день з євреями. Але ця не була радісною, а днем смутку і посту, оскільки
цей день був для перших християн річницею Христових мук і смерті.

Пасхальний
агнець євреїв став для християн прообразом Ісуса Христа, Який, наче
невинне ягня, приніс себе в жертву за гріхи цілого світу. Тому в богослужінні його називають пасхальним агнцем або коротко — Пасхою.

У
II ст. разом із хресною Пасхою увійшла у практику і радісна Пасха — на честь Христового Воскресіння, яку святкували наступної неділі після
єврейської Пасхи. У зв’язку з подвійним святкуванням хресної та воскресної Пасхи між християнами почалася тривала і завзята суперечка
про сам день святкування Пасхи, почав змінюватися погляд на саме свято.

Більшість
християн святкували Пасху Христового Воскресіння в неділю, але деякі
християнські громади, передусім у Малій Азії, продовжували святкувати
Пасху разом з євреями.

Собор у Нікеї 325 року припинив ці суперечки. Відповідно до постанови Собору, всі християни мають
святкувати Пасху того самого дня. Таким днем Собор визначив неділю після
першої повні місяця після весняного рівнодення. Якщо станеться так, що на цю неділю припаде і єврейська Пасха, то святкування Великодня
переносять на наступну неділю. Щоб уникнути помилки при визначенні
Великодньої неділі, постановлено також, що єпископ Олександрії має повідомляти дату Великодня щороку наперед.

Наприкінці IV сторіччя щорічні послання Олександрійських єпископів замінили Пасхалією,
яка охоплювала більшу кількість років. Першу пасхалію оголосив 388 року
Патріарх Тимофій Олександрійський. У 436 році пасхалію видали на 95
років наперед (із 436 по 531 роки).

У IV-V ст. святкування Пасхи
тривало не один день, а тиждень, який називають «світлим тижнем», на відміну від тижня перед Великоднем — «Великого» або «Страсного».

Від
1582 року Церкви Західної та Східної традиції святкують Великдень за різними календарями. Православна та Греко-Католицька Церкви дотримуються
юліанського календаря. Відповідно до нього складають і пасхалії.
Римсько-Католицька Церква 1582 року перейшла на новий календар, що його
запровадив Папа Григорій XIII і який відомий під назвою
«григоріанського», або «нового стилю».

З огляду на це, було
запроваджено й нову пасхалію. За григоріанським календарем весна
починається на тринадцять днів раніше від юліанського, внаслідок чого
виникає різниця у датах святкування Великодня. Трапляється, що в
Католицькій Церкві Великдень припадає разом із єврейською Пасхою, а іноді навіть раніше від неї. Разом із католиками святкують Великдень за новою пасхалією і західні протестанти. Трапляються роки, коли всі християни святкують Великдень разом.

Воскресні торжества
починають обходом довкола церкви під супровід дзвонів. Цей обхід є символом ходу жінок-мироносиць вранці у неділю до Господнього гробу.
Після обходу перед зачиненими дверима церкви, наче перед запечатаним
Божим гробом, починається воскресна утреня. Тут уперше промовляють
радісне: «Христос воскрес із мертвих...». При співі цієї пісні священик
хрестом відчиняє двері церкви на знак, що Христова смерть відчинила нам двері до неба.

Після церковної служби й освячення паски усі розходяться по домівках і починають «розговлятися». Окрім паски та яєць
(крашанок та писанок), серед освяченого може бути смаженина, ковбаса,
риба, сир, часник, полин, хрін, сіль та вино, баранчик — символ Ісуса
Христа, ягнятка Божого. Люди вірили, що покладений у кошичок баранчик
гарантуватиме прихильність сил природи і оберігатиме від стихійного
лиха.

Святу Літургію в день Пасхи служать дуже врочисто. У Євангелії того дня сказано про Христову божественність, бо Христове
Воскресіння є найкращим доказом Його божественності. Коли є більше
священиків, то Євангеліє читають кількома мовами, зазвичай єврейською,
грецькою і латиною, бо тими мовами був напис на хресті Ісуса, а також
народною мовою. Читання Євангелія різними мовами означає, що Христова
наука голоситься всіма мовами та поміж усіма народами.

На
Великдень усі мають веселитися, бо хто буде сумувати в цей день,
сумуватиме і весь рік. Якщо хтось помирає на Великдень, то вважається,
що його щаслива душа піде просто до неба, бо того дня «небо отворено».
Упродовж Світлого тижня двері в іконостасі залишаються увесь час відчиненими на знак того, що Христос своїм Воскресінням відчинив нам двері Божого Царства.

Під час святкування Пасхи, а подекуди й упродовж усього Світлого тижня цілоденно дзвонять у дзвони на знак
перемоги Ісуса Христа над смертю та пеклом.

Під час святкування Великодня в багатьох куточках Україні є традиція водити гаївки, часто це роблять на церковних подвір’ях.

Великодній
понеділок зветься Обливаним. За традицією хлопці обливають дівчат
водою. Ті ж можуть віддячити їм тим самим у вівторок.

У час Світлого тижня вірні відвідують могили своїх рідних і близьких.

Великодні
свята закінчуються поминанням мертвих — молитвою і тризною «на
горбках». У могильні горбки закопують яйця та шкаралупу від з’їдених
яєць, кості зі освяченого м’яса, освячену сіль тощо. Виливають і чарку
горілки: «Їжте, пийте й нас, грішних, поминайте». Часом цокаються
крашанками об могильний хрест, надбивають їх, а потім віддають
перехожим.